тумба

ТУ́МБА, и, ж.

1. Стовпчик біля тротуару або дороги.

Я сидів на тумбі, дивлячись, як підстрибують дрожки (Горький, Дитинство, 1947, 172);

Він.. прицілився кудись з-за кам’яної тумби, дав чергу і стрибнув через огорожу до поруччя набережної (Гончар, III, 1959, 286);

*У порівн. Уперся Юз, неначе тумба (Еллан, І, 1958, 196);

// Металевий або залізобетонний грибоподібний стовпчик для кріплення суден швартовими канатами.

— Ще заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа… Інший, довірливий, почне над тими тумбами тужитись, аж очі йому рогом вилазять (Гончар, Тронка, 1963, 339).

2. Кругла дерев’яна споруда для наклеювання афіш, оголошень і т. ін.

На пузатій афішній тумбі біліли нещодавно наліплені папірці (Дмит., Наречена, 1959, 49);

На круглій тумбі наклеєно кілька оголошень (Петльов., Хотинці, 1949, 181).

3. Невелика шафка для різноманітного використання.

На високій тумбі, в якій захована була складна апаратура, стояла ота кубічна скляна банка з препарованим людським серцем (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 181).

// Підставка, підніжжя.

Тумба гармати; Стартова тумба;

// Ніжка верстата, круглого стола і т. ін.

Столи були круглі або овальні з однією тумбою та прямокутні (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 78);

// Нижня частина письмового стола, туалетного столика і т. ін., що являє собою невисоку шафку звичайно з кількома шухлядами.