тупнути
ТУ́ПНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до ту́пати.
Гнат .. тупнув ногами об підлогу, оббиваючи грязюку (Григорій Тютюнник);
Іван тупнув на місці, виставив ногу, струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці (М. Коцюбинський);
Баба раптом розгнівалася й тупнула на діда ногою (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)