тупнути
ТУ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ту́пати.
Гнат.. тупнув ногами об підлогу, оббиваючи грязюку (Тют., Вир, 1964, 33);
Іван тупнув на місці, виставив ногу, струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці (Коцюб., II, 1955, 348);
Баба раптом розгнівалася й тупнула на діда ногою (Ю. Янов., І, 1954, 110).
Словник української мови (СУМ-11)