тупіти

ТУПІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати тупим (у 1 знач.); тупитися.

На Далекому Сході росте береза Шмідта .. Березу не бере навіть куля, а найгостріша сокира тупіє після 2–3 ударів (з газ.).

2. перен. Переходити в стан отупіння, ставати некмітливим, мало сприйнятливим, тупим.

Поза цією пиховитою думкою роїлася друга, .. від неї холонув мозок, тупіла голова (Іван Ле);

Він задихався від муки і з кожним днем все більше тупів, іноді навіть здавалося, що підходить до порогу божевілля (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. тупіти — тупі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тупіти — Тупішати, ставати тупішим, зап. тупитися, (- людей ще) бараніти.  Словник синонімів Караванського
3. тупіти — (голову) хнюпити, зіхнюпувати, зіхнюпити, позіхнюпувати, охнюпувати, охнюпити, похнюпувати, похнюпити, (ніж) тупішати, потупішувати, потужішати, ступішувати, ступішати, поступішувати, (розум) туманіти, затуманювати, затуманіти, позатуманювати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. тупіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати тупим (у 1 знач.); тупитися. 2》 перен. Переходити в стан отупіння, ставати некмітливим, мало сприйнятливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тупіти — ТУПИ́ТИСЯ (про інструмент, зброю тощо — ставати тупим, тупішим), ТУПІ́ТИ, ТУПІ́ШАТИ (ставати тупішим). — Док.: затупи́тися, затупі́ти.  Словник синонімів української мови
6. тупіти — ТУПІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати тупим (у 1 знач.); тупитися. На радянському Далекому Сході росте береза Шмідта.. Березу не бере навіть куля, а най-гостріша сокира тупіє після 2-3 ударів (Веч. Київ, 19.II 1969, 4). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
7. тупіти — Тупіти, -пію, -єш гл. Тупѣть, дѣлаться тупымъ. Шейк.  Словник української мови Грінченка