тургор

ТУ́РГОР, у, ч., фізл.

Стан напруження клітинної оболонки рослин, який зумовлюється взаємним тиском оболонки і вмісту клітини і завдяки якому органи рослин набувають певної міцності та стійкості.

Мозаїка – вірусна хвороба... Листя [цибулі] стає гофрованим, сплюснутим, згодом втрачає тургор, звисає вниз і при сильному ураженні в період цвітіння відмирає (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. тургор — ту́ргор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тургор — -у, ч., фізіол. Здатність клітин і органів здійснювати опір різним механічним діям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тургор — ту́ргор (лат. turgor, від turgeo – набрякаю, наповнююсь) у рослин стан напруження клітинної оболонки, зумовлений тиском вмісту клітини (залежить від насиченості клітин водою). Втрачається у стані в’янення.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тургор — Стан напруження оболонки клітини, спричинений її наповненням і тиском протопласта на оболонку.  Універсальний словник-енциклопедія
5. тургор — ТУ́РГОР, у, ч., фізл. Стан напруження клітинної оболонки рослин, який зумовлюється взаємним тиском оболонки і вмісту клітини і завдяки якому органи рослин набувають певної міцності та стійкості.  Словник української мови в 11 томах