тургор

ту́ргор

(лат. turgor, від turgeo – набрякаю, наповнююсь)

у рослин стан напруження клітинної оболонки, зумовлений тиском вмісту клітини (залежить від насиченості клітин водою). Втрачається у стані в’янення.

Значення в інших словниках

1. тургор — ту́ргор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тургор — ТУ́РГОР, у, ч., фізл. Стан напруження клітинної оболонки рослин, який зумовлюється взаємним тиском оболонки і вмісту клітини і завдяки якому органи рослин набувають певної міцності та стійкості. Мозаїка – вірусна хвороба...  Словник української мови у 20 томах
3. тургор — -у, ч., фізіол. Здатність клітин і органів здійснювати опір різним механічним діям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тургор — Стан напруження оболонки клітини, спричинений її наповненням і тиском протопласта на оболонку.  Універсальний словник-енциклопедія
5. тургор — ТУ́РГОР, у, ч., фізл. Стан напруження клітинної оболонки рослин, який зумовлюється взаємним тиском оболонки і вмісту клітини і завдяки якому органи рослин набувають певної міцності та стійкості.  Словник української мови в 11 томах