тута
ТУ́ТА, присл., розм.
Те саме, що тут¹.
– Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута (Т. Шевченко);
[Дядько Лев:] Лукашу, де ти? гов! [Лукаш (озивається з верби):] Я тута, дядьку! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)