1. Словник української мови у 20 томах

тута

ТУ́ТА, присл., розм.

Те саме, що тут¹.

– Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута (Т. Шевченко);

[Дядько Лев:] Лукашу, де ти? гов! [Лукаш (озивається з верби):] Я тута, дядьку! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тута — Тут, осьде, Ще добре, що ту посидіти ось супокійно дають. [Звн 296]; Годі сидіти дома тута: [Звн 190]; ой, Господи, що се тутки за розпуди? [Звн 253]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. тута — присл., розм. Те саме, що тут I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тута — ТУ́ТА, присл., розм. Те саме, що тут¹. — Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута (Шевч., II, 1963, 176); [Дядько Лев:] Лукашу, де ти? гов! [Лукаш (озивається з верби):] Я тута, дядьку! (Л. Укр., III, 1952, 220). Словник української мови в 11 томах
  4. тута — Тута нар. = тут. Зачекай тута. Чуб. II. 9. Що все тута не по нашому, що все тута по иначому. Грин. III. 493. Словник української мови Грінченка