тута
ТУ́ТА, присл., розм. Те саме, що тут¹.
— Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута (Шевч., II, 1963, 176);
[Дядько Лев:] Лукашу, де ти? гов! [Лукаш (озивається з верби):] Я тута, дядьку! (Л. Укр., III, 1952, 220).
Ту́та ж — у цьому самому місці.
За столом сидить Кармелюк і його гості, селяни.. Тута ж кілька душ гайдамаків (Вас., III, 1960, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тута — Тут, осьде, Ще добре, що ту посидіти ось супокійно дають. [Звн 296]; Годі сидіти дома тута: [Звн 190]; ой, Господи, що се тутки за розпуди? [Звн 253]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
- тута — ТУ́ТА, присл., розм. Те саме, що тут¹. – Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута (Т. Шевченко); [Дядько Лев:] Лукашу, де ти? гов! [Лукаш (озивається з верби):] Я тута, дядьку! (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
- тута — присл., розм. Те саме, що тут I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тута — Тута нар. = тут. Зачекай тута. Чуб. II. 9. Що все тута не по нашому, що все тута по иначому. Грин. III. 493. Словник української мови Грінченка