тут

ТУТ¹, присл.

1. У цьому місці; протилежне там.

В'їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (М. Коцюбинський);

Раптом з-за воза піднялася й схилилася над ним чудна якась жіноча постать. – Хто тут? – придушеним голосом промовив Андрій (О. Довженко);

В кімнаті було тепло, шкварчала кухня, і тільки тут Шура відчула, що вона перемерзла до кісток (О. Гончар).

2. У даному випадку, при даних обставинах.

Минає рік, І другий минає, І четвертий, і десятий, А чутки, [від сина] немає. Нема чутки; що тут робить? (Т. Шевченко);

[Мелхола:] Не розумію, Хусо, що мала б я робити з тими гістьми! [Хуса:] Та що ж тут розуміти? – привітати, віддати їм належну шану, й годі (Леся Українка);

Молоде ж воно, хочеться радості. А тут все сама та сама (Г. Хоткевич);

Коли його [пораненого] довелось підіймати на санітарну ресорку, Шовкун кинувся допомагати Ясногорській: тут не вистачало її дівочих сил (О. Гончар).

3. У цей час, у цей момент.

Занедужала Галя. Йшла якось по роботі з поля, удень душно було, а тут – де взявся вітер, буря, дощ ливний – захолодилася вона та й занедужала (Марко Вовчок);

Тут саме увійшла Христя за порожніми стаканами – і розмова стихла (Панас Мирний);

Тут несподівано друга, грізніша подія заходить .. Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М. Зеров).

4. у знач. част. Уживається для підсилення висловленої думки.

Що тут діяти в світі божому? (М. Коцюбинський);

– Тут від свого курія ніяк не видихаємо, так ще й від вас нюхай (Григорій Тютюнник).

Де вже [там (тут, тобі́)] не... див. де²;

(1) Тут же:

а) в цьому самому місці.

– От спасибі вам, Катре, що прийшли. “Уже й ім'я знає, і на ”ви ..“ – подумала Катря .. і глянула здивована на Макара Івановича, що сидів тут же в кімнаті біля вікна з газетою в руках (А. Головко);

б) в той же час; одразу ж.

Промінь надії раптом засвітився в полковничих очах, але тут же згас (О. Довженко);

Самієв, вислуховуючи розвідника, тут же віддав офіцерам бойові накази (О. Гончар).

– От спасибі вам, Катре, що прийшли. “Уже й ім'я знає, і на ”ви ..“ – подумала Катря .. і глянула здивована на Макара Івановича, що сидів тут же в кімнаті біля вікна з газетою в руках (А. Головко);

[Тут] спочива́є / спочи́в (спочи́ло) прах (ті́ло) див. прах;

[Тут] щось не так (те) див. щось¹.

◇ (2) [І] тут і там – у багатьох, у різних місцях; скрізь.

Серед українців поселилися тут і там поляки (І. Крип'якевич);

Я чула скрізь, і тут і там, як люблять вас, як вірять вам (В. Сосюра);

Одна́ нога́ тут, а дру́га там див. нога́;

[Ось] де (в чо́му, тут і т. ін.) соба́ка зари́тий див. соба́ка;

Оту́т (ось тут) сиди́ть див. сиді́ти;

[Та (а)] що [ж] тут розумі́ти? див. розумі́ти;

[Та] де [вже] там (тут, тобі́) див. де²;

(3) То тут, то там – у різних місцях; подекуди.

Язики ясних денних пожеж вихоплювалися то тут, то там над строкатим бескеттям незліченних кварталів (О. Гончар);

То там, то тут.

То там, то тут поскрипували чорні, мов з каменю вирізані, верби (М. Стельмах);

Тут тобі́ й ха́та! див. ха́та;

(4) Тут як тут:

а) дуже швидко, раптово з'являтися у потрібному місці.

Заболотний вмикає радіо, і невидимий супровідець наш тут як тут (О. Гончар);

Коли дивлюсь – задовго до обходу лікарка моя тут як тут (І. Муратов);

б) дуже швидко, не гаючись.

Приплентався тут як тут і шпигун Бжезіцький (Ірина Вільде);

Що [ж (тут)] роби́ти? див. роби́ти;

Що [ж] тут тако́го? див. таки́й;

Що ти (він, вона́ і т. ін.) забу́в (забу́ла) тут (там)? див. забува́ти;

Як [його́ (тут)] бу́ти? див. бу́ти;

Як (немо́в, так і, тут

і) уроди́вся див. уро́джуватися.

ТУТ², а, ч.

Те саме, що шовко́виця.