тушканчик
ТУШКА́НЧИК, а, ч.
Ссавець родини тушканчикових з довгими задніми ногами і хвостом; живе в степах, пустелях і напівпустелях.
Чудернацькі тваринки тушканчики! Передніми кінцівками та рухами вони схожі на кенгуру, рильце поросяче, хвіст із китицею, як у лева, а задні кінцівки нагадують пташині (з наук.-попул. літ.);
Через дорогу іноді перебігали земляні зайці – тушканчики (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)