тушканчик

ТУШКА́НЧИК, а, ч. Ссавець роду гризунів, з дуже довгими задніми ногами і хвостом; живе в степах і пустелях.

Чудернацькі тваринки тушканчики! Передніми кінцівками та рухами вони схожі на кенгуру, рильце поросяче, хвіст із китицею, як у лева, а задні кінцівки нагадують пташині (Знання.., 2, 1970, 30);

Через дорогу іноді перебігали земляні зайці — тушканчики (Донч., Ю. Васюта, 1950, 190).

Значення в інших словниках

1. тушканчик — тушка́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тушканчик — ТУШКА́НЧИК, а, ч. Ссавець родини тушканчикових з довгими задніми ногами і хвостом; живе в степах, пустелях і напівпустелях. Чудернацькі тваринки тушканчики!...  Словник української мови у 20 томах
3. тушканчик — -а, ч. Ссавець роду гризунів, з дуже довгими задніми ногами і хвостом; живе в степах і пустелях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тушканчик — ТУШКА́НЧИК, ЗЕМЛЯНИ́Й ЗА́ЄЦЬ. — Саню, — торкнула Марія сина, — ти знаєш, що воно? Земляний заєць — тушканчик (О. Донченко).  Словник синонімів української мови