тушка

ТУ́ШКА, и, ж. Зменш. до ту́ша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру.

Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270);

Він охоче взявся допомагати батькові білувати кроля; за обдерті ноги потяг до себе тушку, а батько — шкуру, і кроль виплигнув з неї голий (Чорн., Потік.., 1956, 336).

Значення в інших словниках

1. тушка — ту́шка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тушка — [тушка] -шкие, д. і м. тус'ц'і, р. мн. -шок  Орфоепічний словник української мови
3. тушка — ТУ́ШКА². ТУ́ШКА, и, ж. Зменш. до ту́ша 1; тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (О.  Словник української мови у 20 томах
4. тушка — -и, ж. Зменш. до туша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тушка — Тушка, -ки ж. ум. отъ туша.  Словник української мови Грінченка