тьма-тьмуща
ТЬМА-ТЬМУ́ЩА, тьми-тьму́щої, рідко ТЬМА-ТЬМЕ́ННА, тьми-тьме́нної, ж., розм.
Величезна кількість, безліч.
Щурів у класі була тьма-тьмуща, гуляли собі свобідно (С. Ковалів);
– Дивимось – коло яток людей – тьма-тьмуща, наче на великдень (М. Стельмах);
– Крізь його руки пройшла вже тьма-тьменна солдатів і старих, і молодих (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
На березі росли кущі срібної лозини, а під берегом тьма-тьменна червоних ягід в травиці (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)