тьмавий
ТЬМА́ВИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що тьмя́ний.
Мовчки пробиралася ловецька дружина .. у тьмавій гущавині (І. Франко);
За деревами виднілася крита машина бригадної рації, над нею коливалася, поблискуючи тьмавим металом, тонка хворостинка антени (Л. Первомайський);
Ось перевела [Шура] погляд у поле, тьмаве, холодне, осіннє (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)