тьмавий
ТЬМА́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмя́ний.
Мовчки пробиралася ловецька дружина.. у тьмавій гущавині (Фр., VI, 1951, 11);
За деревами виднілася крита машина бригадної рації, над нею коливалася, поблискуючи тьмавим металом, тонка хворостинка антени (Перв., Дикий мед, 1963, 416);
Ось перевела [Шура] погляд у поле, тьмаве, холодне, осіннє (Гончар, III, 1959, 217).
Словник української мови (СУМ-11)