тьмаво
ТЬМА́ВО, рідко. присл. до тьма́вий.
Над канапою, на завішеній килимом стіні, тьмаво поблискує старовинна козацька пищаль (Гончар, II, 1959, 192);
Її пальтечко тьмаво біліло в темряві (Загреб., Диво, 1968, 23).
Словник української мови (СУМ-11)