тьмаво
ТЬМА́ВО, рідко.
Присл. до тьма́вий.
Над канапою, на завішеній килимом стіні, тьмаво поблискує старовинна козацька пищаль (О. Гончар);
Її пальтечко тьмаво біліло в темряві (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)ТЬМА́ВО, рідко.
Присл. до тьма́вий.
Над канапою, на завішеній килимом стіні, тьмаво поблискує старовинна козацька пищаль (О. Гончар);
Її пальтечко тьмаво біліло в темряві (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)