тьмяно

ТЬМЯ́НО.

Присл. до тьмя́ний.

Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (М. Коцюбинський);

Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (П. Кочура);

Біля воріт парового млина тьмяно горів ліхтарик (А. Шиян);

Дорога круто завертала вбік, у долину, де тьмяно блищало озеро (З. Тулуб);

На стінах .. тьмяно поблискували поїдені прозеленню шоломи, кольчуги, щити, списи (С. Скляренко);

В кутку під стелею тьмяно виблискувало сусальне золото на образах (П. Панч);

Блищали тьмяно очі (М. Рильський);

Світло ще не горіло. В густих сутінках тьмяно виступали кострубаті постаті біля припічка, на лаві, коло столу (А. Головко);

// у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення.

Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, .. гнітить низька стеля (М. Коцюбинський);

Надворі осінь. У класі тьмяно й непривітно (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. тьмяно — тьмя́но прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тьмяно — Присл. до тьмяний. || у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тьмяно — Тьмя́но, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. тьмяно — ТЬМЯ́НО. Присл. до тьмя́ний. Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (Коцюб., І, 1955, 387); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах