тьмяно —
ТЬМЯ́НО. Присл. до тьмя́ний. Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (М. Коцюбинський); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (П. Кочура); Біля воріт парового млина тьмяно горів ліхтарик (А.
Словник української мови у 20 томах
тьмяно —
Присл. до тьмяний. || у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тьмяно —
Тьмя́но, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тьмяно —
ТЬМЯ́НО. Присл. до тьмя́ний. Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (Коцюб., І, 1955, 387); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Кочура, Зол.
Словник української мови в 11 томах