тьохнути
ТЬО́ХНУТИ, не, док.
Однокр. до тьо́хкати.
Увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені (Марко Вовчок);
На дереві спросоння тьохнула пташка, обриваючись з гілки (М. Стельмах);
Шарахнув постріл. Куля тьохнула в кущі, збила сніжок (Григорій Тютюнник);
Серце в його [Грицька] якось болісно тьохнуло... (Панас Мирний);
Вона не кохає його. Серце її ще ні разочку не тьохнуло, не обізвалося на його ласкаві речі (Л. Яновська);
– А ось і Зара! – вигукнула Божена. У Тамари тьохнуло з радості серце (А. Хижняк);
Глянув убік – одразу ж у грудях тьохнуло: .. ловила китицю горіхів на пригнутій ліщині дівчина (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)