тюбик
ТЮ́БИК, рідко ТУ́БИК, а, ч.
М'яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видавлюванням.
У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів (Ю. Яновський);
Шевченко розклав на постелі малярське приладдя і, як дитина милується своїми іграшками, милувався плитками акварелі, тюбиками олійних фарб, пензлями, етюдником, мольбертом (З. Тулуб);
Жінка дістала із сумочки тюбик з вазеліном, видушила на долоню блискучий кавалочок і взялася натирати йому шию, груди (Є. Гуцало);
Всередині [сумочки] я побачив шовкову хустинку з ініціалами Л. Ш., тубик з губною помадою, флакончик “Кримської троянди”, гребінець (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)