тюк
ТЮК¹, а́, ч.
Великий щільно упакований згорток чого-небудь (сіна, речей, товару і т. ін.).
Купці .. в'язали їм [верблюдам] на спини важкі тюки добра, здобутого в Каффі (З. Тулуб);
Перон завалений купами тюків, чемоданів, ящиків, скринь та усякого хатнього майна (І. Кочерга);
Найкраще степове сіно .. пресувалося по таборах у тюки і вже в такому вигляді сплавлялося на каховську пристань (О. Гончар).
ТЮК², виг., розм.
Уживається як присудок за знач. тю́кнути².
Словник української мови (СУМ-20)