тюкнути
ТЮ́КНУТИ¹, ну, неш, док.
Однокр. до тю́кати¹ 1.
– Я не вмію вишивати, – кинула, немов з корінням із серця вирвала, Одарка. – Тю-у! – тюкнув на ввесь степ Назар (Л. Яновська);
Рип у хату – дві черниці. [Копистка (аж тюкнув):] Тю! Диви – темна сила прилізла (М. Куліш);
– А гушш! – злісно тюкнув багач на стадо курей (П. Козланюк);
Стояла напружена тиша. Хтось не витримав і тюкнув. І тоді блискавичним стрибком заєць кинувся у воду (з газ.).
ТЮ́КНУТИ², ну, неш, док.
Однокр. до тю́кати².
Тюкнула [корову] в тім'я... (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)