тюремний
ТЮРЕ́МНИЙ, а, е.
Прикм. до тюрма́.
В'язниця обнесена високим муром, і від того тюремний двір здається глибоким і тісним (П. Кочура);
// Який служить у тюрмі.
Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище “морда” (М. Коцюбинський);
Вранці тюремний конвоїр з гвинтівкою напоготові привів до судового слідчого діда Дуная (М. Стельмах);
// Власт. тюрмі, характерний для тюрми.
Лице [Марусяка] було бліде і носило сліди тюремних мук (Г. Хоткевич);
Він помітно осунувся на тюремному харчі (Ю. Збанацький);
// Пов'язаний з тюрмою, з перебуванням у тюрмі.
Із тюремних спогадів найсвітліша згадка осталася в мене про осетина Олексія Хостнаєва (С. Васильченко);
Ми знаємо тюремні оповідання І. Франка, написані на основі тих же вражень, що й сонети (з наук. літ.).
◇ (1) За тюре́мними ґра́тами (д) див. ґра́ти;
За [тюре́мними] ґра́тами див. ґра́ти;
(2) За тюре́мні ґра́ти (д) див. ґра́ти.
Словник української мови (СУМ-20)