тюхтіюватий

ТЮХТІЮВА́ТИЙ, а, е, розм.

Вайлуватий, неповороткий.

Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип'яв човна (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. тюхтіюватий — тюхтіюва́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. тюхтіюватий — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
3. тюхтіюватий — -а, -е, розм. Вайлуватий, неповороткий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тюхтіюватий — НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. тюхтіюватий — ТЮХТІЮВА́ТИЙ, а, е, розм. Вайлуватий, неповороткий. Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип’яв човна (Мушк., День.., 1967, 85).  Словник української мови в 11 томах