тюхтіюватий
ТЮХТІЮВА́ТИЙ, а, е, розм. Вайлуватий, неповороткий.
Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип’яв човна (Мушк., День.., 1967, 85).
Словник української мови (СУМ-11)