тю-тю

ТЮ-ТЮ́¹ див. тю.

ТЮ-ТЮ́², ТЮ-ТЮ-ТЮ́, виг.

Вигуки, якими скликають курей, курчат.

Голосно викрикувала [молодиця] на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! (Панас Мирний);

Виходить [мати] за хату,узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: “Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! Цірр...” (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. тю-тю — тю-тю́ вигук розчарування, незадоволення незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тю-тю — I див. тю. II тю-тю-тю, виг. Вигуки, якими скликають курей, курчат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тю-тю — ТЮ-ТЮ́¹ див. тю. ТЮ-ТЮ́², ТЮ-ТЮ-ТЮ́, виг. Вигуки, якими скликають курей, курчат. Голосно викрикувала [молодиця] на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! (Мирний, І, 1954, 236); Виходить [мати] за хату,узявши з сіней підситок із зерном.  Словник української мови в 11 томах