тягач

ТЯГА́Ч, а́, ч.

Спеціальний автомобіль або трактор, які застосовуються для буксирування причепів з вантажем, гармат і т. ін.

Курять дороги за півторатонками, тракторами-тягачами, безтарками, простими мажами: все повністю переключилося на возіння зерна (Ю. Яновський);

З гуркотом проповзла на тупоносих тягачах батарея гармат (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. тягач — тяга́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тягач — [т'агач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ач'і, р. мн. -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
3. тягач — -а, ч. Спеціальний автомобіль або трактор для буксирування причепів з вантажем, гармат і т. ін. Сідельний тягач — автомобіль, який за своєю конструкцією і обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тягач — ТЯГА́Ч, а́, ч. Спеціальний автомобіль або трактор, які застосовуються для буксирування причепів з вантажем, гармат і т. ін. Курять дороги за півторатонками, тракторами-тягачами, безтарками, простими мажами: все повністю переключилося на возіння зерна (Ю.  Словник української мови в 11 томах
5. тягач — Тягач, -ча м. Рабочій въ шахтѣ, перевозящій въ шахтѣ уголь. Славяносерб. у.  Словник української мови Грінченка