тяглець
ТЯГЛЕ́ЦЬ, я́, ч., іст.
Той, хто був обкладений тяглом (у 3 знач.).
На трудове населення міста й села усім своїм тягарем лягло також “тягло” – державні податки й повинності. Усі, хто сплачував тягло, називались “тяглецями” (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)