тяглець

ТЯГЛЕ́ЦЬ, я́, ч., іст. Той, хто був обкладений тяглом (у 3 знач.).

На трудове населення міста й села усім своїм тягарем лягло також «тягло» — державні податки й повинності. Усі, хто сплачував тягло, називались «тяглецями» (Іст. СРСР, І, 1957, 150).

Значення в інших словниках

1. тяглець — тягле́ць іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. тяглець — ТЯГЛЕ́ЦЬ, я́, ч., іст. Той, хто був обкладений тяглом (у 3 знач.). На трудове населення міста й села усім своїм тягарем лягло також “тягло” – державні податки й повинності. Усі, хто сплачував тягло, називались “тяглецями” (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тяглець — -я, ч., іст. Той, хто був обкладений тяглом (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови