тямовитий
ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е.
Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.
За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива – старалась про дітей (Ганна Барвінок);
Дітлахи виявилися тямовитими (З. Тулуб);
– А Левка навчила читати? – Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)