тямовитий

КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. (який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення); ЗДОГА́ДЛИВИЙ, ДОГА́ДЛИВИЙ (який швидко здогадується). Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Він давно набув слави тямущого хлопця (К. Гордієнко); Жінка людина тямка, і зразу догадалась би, де грошей добуть (О. Кониський); — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах). — За три роки я чудово придивився до цього хлопця. Розумний, тямковитий (Ю. Бедзик); Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук — І згинув жук (М. Стельмах); Виходить, цей Олекса — метикований, дотепний хлопець (І. Цюпа); Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Словник Б. Грінченка); Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник); — Така вона вже зроду метка та проворна (І. Нечуй-Левицький); (Феноген:) А скілько ж Ліхтаренкові дісталось? От промітний чоловік! (І. Карпенко-Карий); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. тямовитий — тямови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тямовитий — Кмітливий, беручкий, головатий, бистрий на розум, св. мізкуватий; (дуже) ір. велемудрий; п! КВАЛІФІКОВАНИЙ; тямучий, тямковитий.  Словник синонімів Караванського
3. тямовитий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
4. тямовитий — ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива – старалась про дітей (Ганна Барвінок); Дітлахи виявилися тямовитими (З.  Словник української мови у 20 томах
5. тямовитий — -а, -е. Здатний добре і швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тямовитий — ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива — старалась про дітей (Барв., Опов.., 1902, 486); Дітлахи виявилися тямовитими (Тулуб, В степу.  Словник української мови в 11 томах
7. тямовитий — Тямовитий, -а, -е Понятливый. Він тямить силу у письмі, у лічбі; нема що казать — хлопець гарний, тямовитий. Оце у ярмарку купив йому чотирі книзі, папіра і три пір'ї. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка