тямовитий

ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.

За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива — старалась про дітей (Барв., Опов.., 1902, 486);

Дітлахи виявилися тямовитими (Тулуб, В степу.., 1964, 307);

— А Левка навчила читати? — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107).

Значення в інших словниках

1. тямовитий — тямови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тямовитий — Кмітливий, беручкий, головатий, бистрий на розум, св. мізкуватий; (дуже) ір. велемудрий; п! КВАЛІФІКОВАНИЙ; тямучий, тямковитий.  Словник синонімів Караванського
3. тямовитий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
4. тямовитий — ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива – старалась про дітей (Ганна Барвінок); Дітлахи виявилися тямовитими (З.  Словник української мови у 20 томах
5. тямовитий — -а, -е. Здатний добре і швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тямовитий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
7. тямовитий — Тямовитий, -а, -е Понятливый. Він тямить силу у письмі, у лічбі; нема що казать — хлопець гарний, тямовитий. Оце у ярмарку купив йому чотирі книзі, папіра і три пір'ї. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка