тілько
ТІ́ЛЬКО, заст., діал.
1. Тільки.
Латину тілько що сказали, що од Енея єсть посли (І. Котляревський);
Корівка стоїть, похнюпилась, – тілько жива (Б. Грінченко);
Один тілько брат названий Оставсь на всім світі (Т. Шевченко);
Тілько ж мені до любові, що чорнії брови! (П. Чубинський);
Мабуть, Параска хоче, щоб я заглядала в церкву тілько на різдво та на великдень, як вона заглядає (І. Нечуй-Левицький);
Значні козаки .. держать коло себе хлопців із бандурками, що тілько й знають різати до танців (П. Куліш);
Не хотілось мені писати до Вас, бо настрій був такий, що я б тілько сум на Вас нагнала (Леся Українка);
[Олекса:] Дожидайся мене: тілько поход кінчиться, останусь живий – соколом прилечу... (С. Васильченко).
2. Стільки.
Видно, люблять сю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються, так приязно підштовхують. Воно лізе на сіно, зашарене, засоромлене. Де ж пак! Тілько молодиць, газдинь, а їй дали вершити (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)