тілько
ТІ́ЛЬКО, заст. і діал. Тільки.
Латину тілько що сказали, що од Енея єсть посли (Котл., І, 1952, 169);
Корівка стоїть, похнюпилась, — тілько жива (Гр., І, 1963, 445);
Один тілько брат названий Оставсь на всім світі (Шевч., І, 1963, 140);
Тілько ж мені до любові, що чорнії брови! (Чуб., V, 1874, 2);
Мабуть, Параска хоче, щоб я заглядала в церкву тілько на різдво та на великдень, як вона заглядає (Н.-Лев., II, 1956, 18);
Значні козаки.. держать коло себе хлопців із бандурками, що тілько й знають різати до танців (П. Куліш, Вибр., 1969, 60);
Тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі може вже тиждень не їли гарячої страви (Н.-Лев., VII, 1966, 132);
Сіли за вечерю, аж ось ізнов іде Кирило Тур, тілько вже без побратима (П. Куліш, Вибр., 1969, 95);
Не хотілось мені писати до Вас, бо настрій був такий, що я б тілько сум на Вас нагнала (Л. Укр., V, 1956, 185);
Що ж Хівря? — Рюмсає!.. А що чинить небозі? Як тілько заздріла роззяву на порозі, Зняла торбинки дві новісінькі з кілка (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62);
[Олекса:] Дожидайся мене: тілько поход кінчиться, останусь живий — соколом прилечу… (Вас., III, 1960, 21);
Видно, люблять сю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються, так приязно підштовхують. Воно лізе на сіно, зашарене, засоромлене. Де ж пак! Тілько молодиць, газдинь, а їй дали вершити (Хотк., II, 1966, 341).
Словник української мови (СУМ-11)