тіпати
ТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без дод.
1. Очищати волокно конопель, льону і т. ін. від костриці, вибиваючи на терниці та витріпуючи.
Я все повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду, то поможу конопель тіпати (Ганна Барвінок);
Зінька глянула скоса на Ониську й почервоніла. Нагнулась до терниці і тіпала старанно (А. Головко);
Зараз за током, коло самого панського садка молодиці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі (І. Нечуй-Левицький).
2. перен., розм. Бити кого-небудь, бити по чомусь; лупцювати.
Зрештою Андрій не витримав: підбіг до дітей, вихопив у одного гарбузячу дудку й почав їх тіпати нею по плечах (С. Васильченко);
– А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Косинка);
Мовби крізь сон пам'ятає Семен, як сама собою випурхнула з йогозубів цигарка, іскрами опаливши губу, як чиясь холодна рука тіпала його по губах (С. Васильченко).
ТІ́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. кого, що і без прям. дод., ким, чим. Короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бік або зверху вниз; трясти, стрясати.
На полу стиха тіпає колискою хлопчик Петько і в задумі дивиться поверх колиски великими темними очима (С. Васильченко);
Як узяли ми його [непритомного] під пахву, як стали по снігові гасати, як почали його тіпати, таскать то взад, то вперед (Г. Хоткевич);
// Хитати, махати, часто рухати чим-небудь.
Знову всі заколесили біля столу; поміж другими й старий дяк тіпає головою (Панас Мирний);
// Ухопивши кого-небудь за плечі, руки і т. ін., з силою штовхати, смикати, трясти.
Але Замфір не слухав його: він тільки тіпав бідним циганом та кричав йому просто в обличчя (М. Коцюбинський);
Доньку мав дуже строгу. Як візьме, кажуть, за бороду – у Явтуха борода довжелезна – та як почне ним тіпати! (Ю. Яновський);
* Образно. Дрібну душу скільки на вітрах не тіпай, не віднімеш у затхлості (Микола Чернявський);
// Викликати здригання, стрясання чого-небудь (про плач, судорогу, кашель і т. ін.).
Нестримне ридання тіпає її тіло (В. Козаченко);
Її холодні очі зовсім скрижаніли, а тонкими устами тіпає нервова судорога (М. Стельмах);
Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (В. Козаченко);
// Розвівати, тріпати, шарпати (про вітер і т. ін.).
Розлютований вітер нещадно тіпав буйні, роками не миті махновські чуби (О. Гончар);
Вітер зривається з стерні, тіпає коням гриви й мчить угору розганяти похмурі сьогодні хмаринки (Б. Антоненко-Давидович);
// безос.
– А гу, гу-у!.. Страшним голосом перегукувалось щось у степу .. А коло вікон щось жалібно вило, просило, тужило. На напільному вікні одірвало од степу край матки й тіпало нею, як щось живе рукою (С. Васильченко).
2. кого, що і ким. Викликати сильне тремтіння, дрижання, озноб (про хворобу, сильне нервове збудження).
Уляні так страшно, так страшно, й сама не знає чого; якась трясця тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Панас Мирний);
Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом (Ю. Збанацький);
Плечі Нестора тіпала лихоманка, обсипаючи їх впереміжку то колючою крупою віхоли, то вогнистими снопами іскор (І. Волошин);
Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський);
// безос. Про відчуття ким-небудь сильного дрожу.
Мене тіпало, як у лихоманці. Чи правильно зробив? Чи треба було так робити? Вирішив – треба (Ю. Збанацький);
// Ослабляти, знесилювати, мучити частими нападами ознобу (про хворобу).
Ось уже близько двох місяців тіпає його ця виснажлива неподатлива хвороба (С. Добровольський);
// Викликати сильне нервове збудження аж до тремтіння, дрожу (про почуття, переживання).
В одній хаті жили два вороги, .. доволі було якоїсь дрібнички – і злість тіпала обома, немов пропасниця (М. Коцюбинський);
Віталій Стратонович, ледве перемагаючи гнів, бере з рук панотця пропахлу церквою і потом камилавку і не знає куди її подіти – так обурення тіпає чоловіком (М. Стельмах);
“Відзначся хоч тут! Відзначся, бо такої нагоди не скоро дочекаєшся” – підстрибувала совість Федора Свербика, аж тіпала ним (М. Ю. Тарновський);
// безос. Взагалі викликати здригання тіла.
Захеканий, уткнувся [Іван] дідові в коліна й не міг передихнути. – Та вгамуйся, – казав йому дід, – хай не тіпає тобою (Є. Гуцало).
3. Те саме, що ті́патися 2.
Тіпають плечі.
Словник української мови (СУМ-20)