тіпати

ТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без дод.

1. Очищати волокно конопель, льону і т. ін. від костриці, вибиваючи на терниці та витріпуючи.

Я все повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду, то поможу конопель тіпати (Ганна Барвінок);

Зінька глянула скоса на Ониську й почервоніла. Нагнулась до терниці і тіпала старанно (А. Головко);

Зараз за током, коло самого панського садка молодиці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі (І. Нечуй-Левицький).

2. перен., розм. Бити кого-небудь, бити по чомусь; лупцювати.

Зрештою Андрій не витримав: підбіг до дітей, вихопив у одного гарбузячу дудку й почав їх тіпати нею по плечах (С. Васильченко);

– А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Косинка);

Мовби крізь сон пам'ятає Семен, як сама собою випурхнула з йогозубів цигарка, іскрами опаливши губу, як чиясь холодна рука тіпала його по губах (С. Васильченко).

ТІ́ПАТИ, аю, аєш, недок.

1. кого, що і без прям. дод., ким, чим. Короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бік або зверху вниз; трясти, стрясати.

На полу стиха тіпає колискою хлопчик Петько і в задумі дивиться поверх колиски великими темними очима (С. Васильченко);

Як узяли ми його [непритомного] під пахву, як стали по снігові гасати, як почали його тіпати, таскать то взад, то вперед (Г. Хоткевич);

// Хитати, махати, часто рухати чим-небудь.

Знову всі заколесили біля столу; поміж другими й старий дяк тіпає головою (Панас Мирний);

// Ухопивши кого-небудь за плечі, руки і т. ін., з силою штовхати, смикати, трясти.

Але Замфір не слухав його: він тільки тіпав бідним циганом та кричав йому просто в обличчя (М. Коцюбинський);

Доньку мав дуже строгу. Як візьме, кажуть, за бороду – у Явтуха борода довжелезна – та як почне ним тіпати! (Ю. Яновський);

* Образно. Дрібну душу скільки на вітрах не тіпай, не віднімеш у затхлості (Микола Чернявський);

// Викликати здригання, стрясання чого-небудь (про плач, судорогу, кашель і т. ін.).

Нестримне ридання тіпає її тіло (В. Козаченко);

Її холодні очі зовсім скрижаніли, а тонкими устами тіпає нервова судорога (М. Стельмах);

Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (В. Козаченко);

// Розвівати, тріпати, шарпати (про вітер і т. ін.).

Розлютований вітер нещадно тіпав буйні, роками не миті махновські чуби (О. Гончар);

Вітер зривається з стерні, тіпає коням гриви й мчить угору розганяти похмурі сьогодні хмаринки (Б. Антоненко-Давидович);

// безос.

– А гу, гу-у!.. Страшним голосом перегукувалось щось у степу .. А коло вікон щось жалібно вило, просило, тужило. На напільному вікні одірвало од степу край матки й тіпало нею, як щось живе рукою (С. Васильченко).

2. кого, що і ким. Викликати сильне тремтіння, дрижання, озноб (про хворобу, сильне нервове збудження).

Уляні так страшно, так страшно, й сама не знає чого; якась трясця тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Панас Мирний);

Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом (Ю. Збанацький);

Плечі Нестора тіпала лихоманка, обсипаючи їх впереміжку то колючою крупою віхоли, то вогнистими снопами іскор (І. Волошин);

Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський);

// безос. Про відчуття ким-небудь сильного дрожу.

Мене тіпало, як у лихоманці. Чи правильно зробив? Чи треба було так робити? Вирішив – треба (Ю. Збанацький);

// Ослабляти, знесилювати, мучити частими нападами ознобу (про хворобу).

Ось уже близько двох місяців тіпає його ця виснажлива неподатлива хвороба (С. Добровольський);

// Викликати сильне нервове збудження аж до тремтіння, дрожу (про почуття, переживання).

В одній хаті жили два вороги, .. доволі було якоїсь дрібнички – і злість тіпала обома, немов пропасниця (М. Коцюбинський);

Віталій Стратонович, ледве перемагаючи гнів, бере з рук панотця пропахлу церквою і потом камилавку і не знає куди її подіти – так обурення тіпає чоловіком (М. Стельмах);

“Відзначся хоч тут! Відзначся, бо такої нагоди не скоро дочекаєшся” – підстрибувала совість Федора Свербика, аж тіпала ним (М. Ю. Тарновський);

// безос. Взагалі викликати здригання тіла.

Захеканий, уткнувся [Іван] дідові в коліна й не міг передихнути. – Та вгамуйся, – казав йому дід, – хай не тіпає тобою (Є. Гуцало).

3. Те саме, що ті́патися 2.

Тіпають плечі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тіпати — ті́пати дієслово недоконаного виду трясти, хитатися тіпа́ти дієслово недоконаного виду очищати волокно конопель, льону; бити — розм. Орфографічний словник української мови
  2. тіпати — Трясти, стрясати; (головою) хитати, махати; (тіло) СМИКАТИ; (волос вітром) тріпати, шарпати, розвівати; (губи) судомити; (у трясці) трусити. Словник синонімів Караванського
  3. тіпати — див. бити; м'яти; трясти Словник синонімів Вусика
  4. тіпати — I т`іпати-аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех., ким, чим. Короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бік або зверху вниз; трясти, стрясати. || Хитати, махати, часто рухати чим-небудь. || Ухопивши кого-небудь за плечі, руки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тіпати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. тіпати — ТІ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і неперех., ким, чим. Короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бік або зверху вниз; трясти, стрясати. В колисці прокинулась дитина. Незабаром у хаті було повно плачу. Словник української мови в 11 томах
  7. тіпати — Тіпати, -паю, -єш гл. 1) Дергать, трясти. Тіпати за бороду. ХС. IV. 23. 2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпати. Трепать коноплю, ленъ. Рудч. Ск. І. 161. Чуб. VII. 409. Вас. 200. 3) О лихорадкѣ: трясти. Щодня двома й трома нападами тіпає його пропасниця. Харьк. Словник української мови Грінченка