тіпатися
ТІПА́ТИСЯ, а́ється, недок.
Пас. до тіпа́ти.
Коноплі, льон тіпаються для очищення від костриці (з наук.-попул. літ.).
ТІ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Хитатися, колихатися.
У неї тіло тремтіло й самовар у руках тіпався (Панас Мирний);
Річко моя, зоре ясная!.. Давно вже тіпається, і тремтить, і грає тичка моїх ятерів, поставлених біля очерету (М. Чабанівський);
// Розвіватися, метлятися.
Спішить [Юлча] по пасовиську, Аж під серце коле, Й на спідниці-складаниці Тіпаються поли (Ю. Гойда).
2. Тремтіти, дрижати всім тілом; бути охопленим тремтінням, дрожем (про тіло та його частини) від холоду, хвороби і т. ін.
Біла борода Хо труситься від реготу, аж холодний вітер іде від неї, а наш патріот тіпається, мов у пропасниці (М. Коцюбинський);
Гафійка мовчала і тіпалась, як у пропасниці. Маланка завела її до хати і кинулась світити світло (М. Коцюбинський);
Невгамовний хворий тіпався (Я. Качура);
– А вони [коти] не кусаються? – поцікавився Сашко, обережно поглядаючи на рудого кота, що вже перестав тіпатися (М. Чабанівський);
Тільки тут Шура відчула, що вона перемерзла до кісток – все тіло на ній тіпалося (О. Гончар);
Руки батька .. у п'ятдесят його літ тіпалися, мов прив'ялі лопухи на вітрі... (І. Волошин);
* Образно. Стояли [танки] кілька хвилин на пагорбі, захлинаючись спалахами, тіпаючись усіма своїми сталевими мускулами (О. Гончар);
// Здригатися від сильного нервового збудження, викликаного певним почуттям (страху, гніву, досади, радості і т. ін.).
– Хто там? ..“Господи! Розбишаки це”, – подумала Пріська, вся тіпаючись (Панас Мирний);
Тепер тіло Успенського тіпалось од хвилювання, але хвилювання солодкого, як трунок. Тільки з чемності він не вистрибнув наперед і не крикнув: – Я ж репетитор небожа вашого, Вані (П. Панч);
Антон Сергійович, тіпаючись від підозри, переводив погляд з одного учня на другого (Г. Усач);
Роксана зблідла і вся тіпалася від образи (А. Хижняк);
Мавра не приховувала свого вдоволення: Саливониха аж тіпалася, аж пінилася з досади (К. Гордієнко);
// Судорожно сіпатися, смикатися.
Сам [Віктор] мовчав, а губи і щоки все ще пересмикувались, тіпались, ніби продовжували говорити (І. Рябокляч);
У Бохановського тіпалася щока, бліде жіноче обличчя спотворила гримаса (Ю. Хорунжий);
Василь помітив, як злегка тіпалася права брова Риндіна (В. Владко).
3. Сильно, прискорено битися (про серце).
Серце, – як не вискочить, – тіпається, шпарко ганяє гарячу кров по жилах (Панас Мирний);
Куди ж їй було співати, коли сльози душили в горлі, а серденько тіпалося від тяжкої образи та несправедливості (Ю. Збанацький);
Бігти з такою ношею несила. За кілька кроків дух перехопило, а серце тіпалося так, наче хотіло вискочити (К. Гриб);
* Образно. Тіпається, колотиться, реве серце Німеччини (В. Винниченко).
4. перен., розм. Відчувати страх, боязнь; трепетати.
Він любив, щоб усі перед ним тіпалися-мліли, падали ниць-хилилися (Панас Мирний).
5. розм. Їхати на чому-небудь труському; трястися.
– Вам, певне, обридло тіпатися на поштовій тарадайці (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)