тіпонути

ТІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., однокр., розм.

Підсил. до ті́пнути;

// безос.

Дике собаче скавчання розітнулося ту ж мить – аж старого Бриля з переполоху тіпонуло (Ю. Смолич);

– кому війна, а кому й волосок не спаде з голови, – тіпонуло ним (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. тіпонути — тіпону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тіпонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до тіпнути. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тіпонути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
4. тіпонути — ТІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до ті́пнути; // безос. Дике собаче скавчання розітнулося ту ж мить — аж старого Бриля з переполоху тіпонуло (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 11).  Словник української мови в 11 томах