тіпонути
ТІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до ті́пнути;
// безос.
Дике собаче скавчання розітнулося ту ж мить — аж старого Бриля з переполоху тіпонуло (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 11).
Словник української мови (СУМ-11)