тіпнутися
ТІ́ПНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
Однокр. до ті́патися 1–4.
Катря тіпнулась і очуняла з хвилинного забуття (А. Головко);
Від несподіванки і раптового збудження я аж тіпнувся (В. Минко);
Та ось тіпнулась в нього права рука, наче вкоротилася трохи (М. Коцюбинський);
Василь здригнувся, коліна його тіпнулися, мов по них стукнули молоточком (П. Автомонов);
У Дорохтея тіпнулися брови й повіки, гостро звузились гарячі очі (М. Стельмах);
Вони обидві заспівали на голос краков'яка такий діалог, .. що в Юзі серце тіпнулось і замерло (Леся Українка);
Ні, остраху зовсім не відчував, жодна жилка, либонь, не тіпнулась на Лесевім обличчі, все ж ноги чомусь тремтіли, підкошувались (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)