убиральня
УБИРА́ЛЬНЯ (ВБИРА́ЛЬНЯ), і, ж.
1. заст. Кімната, в якій одягаються, надають належного вигляду своїй зовнішності; туалетна кімната.
Вона одхиляла двері од третьої кімнати, з своєї вбиральні, виглядала звідти з розпущеним волоссям і з голими руками й кликала його до себе (М. Коцюбинський).
2. Кімната в театрі, де актори гримуються і переодягаються, гримерна.
В проході між убиральнями розгоралася запальна і гучна суперечка (Ю. Смолич);
В убиральні, на широкім шкірянім кріслі, розкинувшись від утоми, напівлежав король Лір (О. Ільченко).
3. Приміщення, признач. для відправлення природних потреб людини.
– Здрастуйте, доктор! Що то у вас вбиральні без дверей і стежки до них загиджені? (Іван Ле);
Під час перерви підсудних водили по одному до вбиральні (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)