убирання
УБИРА́ННЯ¹ (ВБИРА́ННЯ), я, с.
1. Дія за знач. убира́ти¹ 1–3 і убира́тися¹ 1.
Саме вбирання коло дзеркала було для сестер такою втіхою, .. що панни безперестанку реготались з своєї вигадки, з своїх театральних суконь (І. Нечуй-Левицький).
2. Одяг.
Увійшли [чоловік і молодиця] у свою хату – вона боржій до вбирання, в краще переодягається (Марко Вовчок);
Ой піду я охотою в службу, Дадуть мені тісне убирання, Солдатське вічне горювання (з народної пісні).
УБИРА́ННЯ² (ВБИРА́ННЯ), я, с., розм.
Дія за знач. убира́ти².
УБИРА́ННЯ³ див. вбира́ння¹.
Словник української мови (СУМ-20)