убирання
УБИРА́ННЯ¹ (ВБИРА́ННЯ), я, с.
1. Дія за знач. убира́ти¹ 1-3 і убира́тися¹ 1.
Саме вбирання коло дзеркала було для сестер такою втіхою,.. що панни безперестанку реготались з своєї вигадки, з своїх театральних суконь (Н.-Лев., І, 1956, 196).
2. Одяг.
Увійшли [чоловік і молодиця] у свою хату — вона боржій до вбирання, в краще переодягається (Вовчок, І, 1955, 171).
УБИРА́ННЯ² (ВБИРА́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. убира́ти².
УБИРА́ННЯ³ див. вбирання¹.
Словник української мови (СУМ-11)