убиральня
УБИРА́ЛЬНЯ (ВБИРА́ЛЬНЯ), і, ж.
1. заст. Кімната, в якій одягаються, надають належного вигляду своїй зовнішності; туалетна кімната.
Вона одхиляла двері од третьої кімнати, з своєї вбиральні, виглядала звідти з розпущеним волоссям і з голими руками й кликала його до себе (Коцюб., І, 1955, 405).
2. Кімната в театрі, де актори гримуються і переодягаються.
В проході між убиральнями розгоралася запальна і гучна суперечка (Смолич, Театр.., 1946, 44);
В убиральні, на широкім шкірянім кріслі, розкинувшись від утоми, напівлежав король Лір (Ільч., Серце жде, 1939, 387).
3. Приміщення, признач. для відправлення природних потреб людини.
— Здрастуйте, доктор! Що то у вас вбиральні без дверей і стежки до них загиджені? (Ле, Міжгір’я, 1953, 168);
Під час перерви підсудних водили по одному до вбиральні (Ю. Янов., Мир, 1956,241).
Словник української мови (СУМ-11)