ублюдок

УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл.

1. Те саме, що байстрю́к.

2. Про неповноцінну, нікчемну людину.

Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Я. Качура);

// Людина з низькими, тваринними інстинктами; виродок.;

// чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь.

3. Нечистокровна, непородиста тварина.

Значення в інших словниках

1. ублюдок — ублю́док іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. ублюдок — 1. покруч, тума, див. гібрид, метис 2. виродок, див. дегенерат  Словник чужослів Павло Штепа
3. ублюдок — УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл. Про неповноцінну, нікчемну людину. Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Кач., II, 1958, 34); // чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах