ублюдок
УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл.
1. Те саме, що байстрю́к.
2. Про неповноцінну, нікчемну людину.
Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Я. Качура);
// Людина з низькими, тваринними інстинктами; виродок.;
// чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь.
3. Нечистокровна, непородиста тварина.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ублюдок — ублю́док іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- ублюдок — 1. покруч, тума, див. гібрид, метис 2. виродок, див. дегенерат Словник чужослів Павло Штепа
- ублюдок — УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл. Про неповноцінну, нікчемну людину. Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Кач., II, 1958, 34); // чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь. Словник української мови в 11 томах