1. Словник української мови в 11 томах

ублюдок

УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл. Про неповноцінну, нікчемну людину.

Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Кач., II, 1958, 34);

// чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь.

Абстракціонізм — ублюдок сучасного занепадницького мистецтва (Талант.., 1958, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ублюдок — ублю́док іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. ублюдок — 1. покруч, тума, див. гібрид, метис 2. виродок, див. дегенерат Словник чужослів Павло Штепа
  3. ублюдок — УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл. 1. Те саме, що байстрю́к. 2. Про неповноцінну, нікчемну людину. Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Я. Качура); // Людина з низькими, тваринними інстинктами; виродок. Словник української мови у 20 томах