ублюдок

1. покруч, тума, див. гібрид, метис

2. виродок, див. дегенерат

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ублюдок — ублю́док іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. ублюдок — УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл. 1. Те саме, що байстрю́к. 2. Про неповноцінну, нікчемну людину. Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Я. Качура); // Людина з низькими, тваринними інстинктами; виродок. Словник української мови у 20 томах
  3. ублюдок — УБЛЮ́ДОК, дка, ч., зневажл., лайл. Про неповноцінну, нікчемну людину. Ух, вона ненавидить його. Сміє називати [її] мужицьким ублюдком? Людожер (Кач., II, 1958, 34); // чого, перен. Про неповноцінний, нікчемний витвір, наслідок чого-небудь. Словник української мови в 11 томах